Не знати куди йти

Наснилось сьогодні щось дивне. Наче ми з донькою десь закордоном у величезному торговому центрі. З нами були покійний батько і чи то покійна мама чи жінка знайома, з якою я колись разом знімала квартиру (заоаз вога проживає в Чехії), бо відчуття були наче і мама, а еа вигляд наче та жінка. Ми зайшли в торговий центр, жінка з кимось привіталася на іноземній мові, наче ми знаходились в Італії. І пішла далі і я втратила її з поля зору, батько теж пішов в іншому напрямку і теж десь дівся. Ми з донькою лишились самі Я розумію, що мови я не знаю, не знаю як знайти їх, не можу ні в кого спитати. Оглядаюм.ся, вирішую йти в певному напрямку. Там троє дверей, вони закриті і, підійшовши, бачу, що ручки дверей ще й зав’язані якимись мотузками. Хоч і не міцно, але зрозуміло, що чнрез ці двері не можна пройти. Так ми і були на першому поверсі самі з донькою, хоч навколо були люди, але не знали куди і як рухатись далі.