Донька в багнюці, допомога батька дитини

Сьогодні снилось щось дивне.
Спочатку ми вдома в селі, у дворі, дитина бігає голяка тільки мабуть у одному памперсі. І я беру густу чорну багнюку і обмазую чи обліплюю її всю, навіть трохи і волосся знизу зачепила. Дитина весела, трохи граючись пручається, пробує тікати, але я її мажу. Було знання, що я роблю не щось погане, а навпаки, що це буде дитині на користь, чи то захист, чи багнюка лікувальна, чи для краси, про конкретну ціль не йшлося, але, що це на користь я знала. Але дитина побігала і вся багнюка від неї повідпадала, тільки залишився сірий колір на шкірі від багнюки, а самої багнюки не було ні шматочка. Дитина далі веселилася, а я була здивована, що я так старанно дитину обліплювала, а воно все повідпадало.
Далі ми збираємось кудись їхати, з нами батько дитини.Я саджаю дитину в автокрісло, спочатку це авто, поки кудись відвернулась, дивлюсь в автокріслі повно крихт від печива, а дитина їсть печенину. Я висаджую доньку, вибираю ті крихти, думаю, мабуть батько їй дав печиво, але ж на крихтах їхать не зручно. Він сидів в машині за кермом в цей час. Потім ми вже кудись приїхали всі разом, у сні це було подвір’я і будинок сусідки, але мабуть просто так, бо наче ми приїхали туди, де маємо жити з донькою далі. Їхали вже Газелькою, на якій працює батько дитини в реалі. І він нею заїхав прямо в середину будинку, проїхав двоє відкритих дверей і тоді зупинився. Я озираюсь і розумію, що він ще й на східці заїзджав при вході. Тобто я розумію, що це він так постарався для нас, щоб нам було не далеко носити речі, думаю, треба чимось пригостити, пропоную йому чай, він відмовився, ходить по двору задоволений собою, в літній рябій сорочці. Думаю може молока йому запропонувати, але в мене тільки півлітрова банка молока. Тут є ще трилітрова банка молока, але таке враження, що вона не моя, і я не знаю чи зручно буде взяти те молоко. В дворі було багато якихось людей і вони все бачили. Я вивантажую наші речі, це було три сумки, дві з яких з банками , в одній порожні, в іншій повні і коли я несла ці сумки разом, то банки стукалися одна об одну і чуть було, що там є порожні банки, думаю нащо я їх брала. Потім дивлюсь як же виїзджати газельці назад, адже двері вузькі і треба задом, це складно. Потім бачу вже газельку десь надворі, типу біля майстерні, на асфальті лежить батько дитини і щось робить з деталлю газельки-пробує її завести, а вона не заводиться. Питаю-щось сталося, а він каже, що не було світла і холодильник не працював і ще щось, а він привізши нас, заглушив газель, а світло не вимкнув і тепер вона не заводиться, бо сів акумулятор. Але після кількох спроб газель завелася, він зрадів, підхопився, став якісь проводки затягувати в майстерню, я знайшла на землі викрутку, яку він загубив, віддала йому. Я ніби заспокоїлась, що все виправилось, бо відчувала трохи вину, що через нас, через допомогу нам у нього проблеми виникли.