Квитки, поїздка до брата

Наснилось, наче знаходжусь на ж/д вокзалі, в касі. Наче мені треба їхати до брата в Київ навіщось (з яким давно не спілкуємось). Наче в мене вже є паперовий квиток вартістю 200 грн, а в касі пропонують придбати електронний и в цьому випадку можна чзяти зразу і квиток назад. Я думаю, один вже є, але візму разом і зворотній, оплачую ще 2 квитки, тобто заплатила всього за квитки 600 шрн. Думаю гаче дорогувато, але нічого. Їхати наче не прямо зараз, а через деякий час. Потім я вдома, за столом сидить покійна мама і брат, тільки малий. І я ріжу в формі для випікання рулет шоколадний, обкладений ще й печивом (гаче це я спекла) і ставлю перед ними-пригощаю. Дивлюсь на годинник настінний і не можу зрозуміти чи мені вже їхати на станцію, чи рано, чи вже пізно. Ніяк не можу розібратися з часом. І було відчуття, що я не хочу туди їхати, але наче б то треба. І наче я вирішила не їхати, подумавши, що вже не встигну на поїзд. Але був епізод наче я в брата, в якомусь гуртожитку, там ще були якісь хлопці.