Огляд одягу і сусідка, незнайомий чоловік і взуття

Знов наснилась та сусідка, яка «слідкує, підглядає», тільки така як є. Наче я зі своєю покійною мамою в якійсь кімнаті, типу гуртожитку, алемначе знаю, що сусідка тут працює. Показую мамі джинси наче свої, з легкої тканини, але талія дуже завищена, кажу, що не дуже таке люблю, а потім виявляється, що це взагалі комбінезон без рукавів, а з рюшами. Наче він мені по розміру якраз. Потім дивлюсь, а в тумбочці ще лежить одяг, наче знаю, що це я його звідкись привезла, але чимось він не підійшов мені, а чим саме-не пам’ятаю. Беру той одяг, розглядаю з мамою, там кілька джинсів синіх, а серед них червоні вельветові брюки. Я прикладаю їх до себе, а вони мені замалі, мама це підтверджує. Потім ще знайшла дитячі сині шорти джинсові з білою вишивкою. Кажу, а це доньці можна залишить на виріст. І тут з’являється ця сусідка, починає на мене кричати, щоб я нічого не чіпала, наче б то це все її і т.п. З нею була ще якась подруга менша, не відходила від неї. Про одяг я знала, що він мій, а не її, хоч вона і кричала , що її.
Ще був епізод, наче в мене нна ногах взуті мої білі кросовки. А якомусь молодому чоловіку потрібні кросовки. Я йому віддала свої, а він мені взамін нові чорні зимові чоботи. Я їх взула, наче по розміру підходять, і опустила поверх них чорні штани, в яких я була. Чоботи були і нові , але модель якась не наче не модна, на низькому ходу. Потім бачу цього хлопця наче як на заробітках, він годує свиней, прибирає після них варену терту картоплю, але був не в моїх кросовках, а в чорних туфлях. І дивлюся а в мене вже в руках чомусь один босоніжок (наче це він мені його дав), білий, на низькому ходу, але верх чомусь у дірках (порваті). І я дивлюсь на цей босоніжок і розумію, що воно «що попало». Не знаю, чи босоніжки були замість чобіт…