Підготовка до переїзду, поїзди

Сьогодні знов щось дивне наснилось. Ніби я збирала речі, мала переїжджати кудись. Зі мною була моя покійна мама, допомагала мені. Місце дії — не наш будинок, але акценту у сні на цьому не було. Ми збирали всі речі (причому речі теж не такі як наші, але у сні наче вони наші). Збираємо, складаємо в якісь пакети схожі на подарункові. Присутня якась дівчина, яка продає такі пакети і час від часу до неї звертаюсь за наступним пакетом, але у неї вони менші ніж нам потрібно. Вона говорить що пакунки у нас завеликі, а я кажу, то тільки на вигляд, але вони легкі. Збирали, одяг, дитячі іграшки, велику ковдру, два матраци, один реальний з односпального ліжка, але я вирішила поки не брати, бо завеликий, а повернутися за ним пізніше, інший простий тонкий ватяний старий, змотала в рулон і шукала мотузку зв’язати вийшла в іншу кімнату і опинилася на веранді маминої сестри там був її покійний чоловік, мотузку я там знайшла, але випадково скинула якісь банки, відеречка чи то з фарбою, чи білилом. Речі скдадали ще в велику картонну коробку, я ще переживала, чи пройде вона в двері вагону. Зібравши всі речі ми відправились на ж/д вокзал, мабуть їхали поїздом, потім виходимо з поїзда (це мабуть велике місто, оскільки на вокзалі ціле переплетіння колій. Вийшло так, що ми з мамою вийшли з поїзда, а речі забрати не встигли. Поїзд рушив і дуже швидко поїхав за поворот. Чомусь був лише паровоз і один вагон. Я засмутилась, як же ми без своїх речей. Думаю, мабуть на інший край вокзалу на посадку його подали, щоб їхати до нас додому. Мамі кажу, що піду туди і спробую забрати речі. Тільки починаю йти, як на моєму шляху опиняється мамина сестра (покійного чоловіка якої я бачила раніше), в якомусь новому плащі і загороджує мені дорогу. Я роздратовано кажу, я поспішаю, і швидко йду (моя мама теж була в якомусь плащі, мама залишилась біля сестри). Дивлюсь на наручний годинник (у сні в мене жіночий як золотий прямокутний годинник на руці з чорним циферблатом і золотими поділками і цифрами). Було щось біля п’ятої п’ятнадцять, але не знаю чи ранку, чи вечора, надворі були сутінки, я ще думала не побачу час, але побачила. Біжу по вокзалу і якось опиняюся в поїзді, йду по вагонах, зустрічаю людей якихось брудних (як бомжі), неприємно, йду далі, і опиняюся на початку поїзда, на відкритій платформі, причому їде поїзд платформою вреред (паровоза попереду не було), я лежу на спині, ногами вперед, спочатку їдемо по колії наземній, а потім якось опиняємося в повітрі, є щось на зразок одного товстого троса чи провода, по якому поїзд рухається, я все це бачу, дужк високо, в мене ноги звалюються з платформи (вона досить вузька), але я їх поправляю, трохи страшно, але їду. З’їжджаємо на землю, це все той же вокзал, Врешті я знаходжу свої речі, викидаю з поїзда на платформу, а там стоїть тачка для перевезення багажу, думаю, пощастило, що не нести на собі, складаю речі на тачку. Речей було менше ніж на початку сну і були вони в мішках білих, але дещо забруднених, і була чомусь серед них кругла головка якогось білого сиру в пакеті. Я здивувалась, звідки взявся сир, але поклала теж на тачку. Далі мабуть проснулась… У сні мама якби була зі мною, теж переживала за ситуацію, тільки пошук речей був без неї, наче вона мене десь чекала, поки я все знайду.