Подорож додому.

Доброго дня. Наснилось, що у мене є донька років п.яти. А моя мама дивиться на неї і каже, що вона не гарна. Дівчинка починає плакати. А беру її на руки, одягнена вона була у рожеву кофтинку, починаю заспокоювати. А мамі кажу, що невже вона не розуміє, що такі речі дитині казати не можна. Вона почала щось говорити зовсім недоречне. Далі снилось, що я працювала в офісі. Колектив зовсім не дружній, кожен сам за себе і те, що я роблю, мені зовсім не подобається і розумію, що мені тут робити немає чого. Далі сниться, що моя мама каже мені, що в травні поїде додому, до Києва. Я питаю, що вона там робитиме, а вона відповіла, що їй тут, з нами, робити немає чого, тому що свята Спасу (А я думаю, що Спас же в серпні, не в травні). Далі сниться, що я теж вже збираюсь їхати в Київ. Бачу невеличкий автобус, заходжу, він напів пустий. Обираю місце, але воно незручне, обираю інше, а воно поламане, обирає ще одне, наче нормально, але тіснувато. Намагаюсь поговорити з водієм, але він не знає жодної мови, що знаю я, якийсь сердитий. Далі вже з.являється чоловік мій і каже, що поїде зі мною. Щось ми ходили, робили. Я пішла за речами, і бачу, що назустріч йде актор Вел Кілмер. Від неочікуваннрсті я вигукую його ім.я і він озирається. Посміхається мені і йде в бік мого чоловіка. Далі наче мені хтось дав наркотики, але я віддала їх комусь. З.являється мій чоловік і каже, щоб я дала йому тих наркотиків, бо йому потрібно. Я відповіла, що в мене немає. Знову говорю з водієм автобусу, він мене розуміє і дуже доброзичливий. Далі я їду в комфортабельному автобусі, між сидіннями велика відстань, нічого не тисне і не заважає. Навпроти навіть телевізори поставили. Поруч зі мною хтось сидів, якийсь чоловік, але не зрозуміла, хто саме. Я їхала і міркувала про свої плани в Києві. Мені було спокійно, як не дивно, адже подорожі в автобусах я переносити завжди дуже важко. І я знала, що десь в цьому автобусі теж їхала моя мама.