Помідори у колишнього

Чомусь наснився колишній, наче я сама прийшла до нього в квартиру, вона не закрита, я знімала своє взуття при вході, нікого не було, я ще думаю як я поясню свою присутність тут, бо якось дивно мені там знаходитись і недоречно. Озираюся. Обстановка бідненька, кілька столів накриті чи то скатертями чи клейонками, але столи порожні повністю. Ніякого затишку зовсім немає. І тут він вилазить звідкілясь типу душу, але вдягнений в темно синю сорочку і чорні штани, похудавший і наче б то демонструє мені те, що для гоління йому прийшлось перейти з піни для гоління на звичайне мило (лежало синє мило в мильниці), типу чи для економії, чи вимушено, бо дорого. Дивлюсь, а на одному столі лежать як домашні помідори червоно-жовті (зі смугами, плямами жовтими на червоному і червоне не дуже яскраве, а більше як до оранжевого), багато, різних розмірів, наче як розсипані, щоб дозрівали, але на них вже присутні трішини і чорні плями, почали псуватись…