Розмова з покійною дружиною батька дитини

Наснилась покійна дружина батька дитини. Ми з нею були удвох. Місце не знаю яке, не було акценту. Але у сні я дуже хотіла з нею поговорити, розповісти як все було насправді з її чоловіком. Я ніби побоювалась її реакції, але всеодно підсіла до неї і почала розповідати. Про те, що знайомі з ним давно, але було тільки спілкування, про настання вагітності з першого разу в 43, і про його вимогу робити аборт, про те як я хотіла дитину, і не могла цього зробити. Вона була спокійна, доброзичлива, посміхалася. Я сказала, що просто кохала його, не знаю як він до мене ставився, вона щось сказала про ставлення, але я не пам’ятаю нажаль. Стосовно ситуації вона співчутливо посміхалася і сказала-«так по дурному у вас вийшло…» Я поговорила і мені наче стало легше. Ще на столі стояли великі миски з червоним борщем, кілька. Ми наче б то їли з нею той борщ і він ще залишився майже весь. Борщ був як червоний, але світлий, наче в ньому мало буряка чи взагалі немає. Але в борщі було багато м’яса, великі шматки ребра. І жінка хотіла якби зберегти, щоб не зіпсувався, збиралась типу в холодильник ставити, перебирала м’ясо. А я говорю, що то м’ясо трохи давнє і я його тушила з перцем, спеціально, щоб не пропало і тому його так багато (було знання, що той борщ варила я і все що на столі моє, а пригощалися з нею разом). Один великий шматок м’яса лежав в тарілці біля мене, я почала його їсти, але вона руками взяла його і хотіла кудись перекласти ніби, а я кажу, що я з’їм його, вона ніби не почула, носилася з ним, не знала куди покласти. Атмосфера з жінкою була доброзичлива, навіть співчутлива з її боку. Хоч спочатку я і переживала. Ще вона сказала, що «що буде як дізнається про дитину його мати (вже теж покійна) та родичі… Ніби чи шуму буде? А я говорю, що я ж не афішую дитину, що це саме його, що вони і не здогадаються, адже вона на моєму прізвищі, хоч і його по батькові. Тобто вийшла ніби розмова «по душам». Наче мені дуже треба було, щоб вона знала як було насправді, а не додумувала чого не було.
Потім я вже на вулиці, йду в сторону свого дому, по дорозі зустрічаю мою покійну маму, заклопотану, в домашньому робочому одязі (чомусь був чоловічий піджак на ній рябий). І наче вона чи збиралась доїти корову, чи вже подоїла. Я тільки сказала, що дуже важливо доїти вчасно, бо раніше чи пізніше, то молока буде менше. Мама ходила мовчки, була заклопотана.