Сварка з снстрою, море

Сьогодні знов наснився дивний сон. Наче йде підготовка до дня народження моєї доньки, але ми були не дома, а не знайоме місце, і готувалася чомусь в основному моя двоюрідна сестра. Я наче приготувала тушковану з м’ясом картоплю (принесла), а вона каже, що є вже пюре (виходить моя картопля не потрібна, ще щось я готувала, але знов не потрібно. Потім сідаємо за стіл. Сестра зі своєю матір’ю і ще іншими людьми сіли зкраю столу, далі є вільні місця, я прошу мене туди пропустити, а вони не пропускають, а ще наче починають висміювати, насміхатись. Мееі неприємно, я розізлилась. Звертаюся до всіх гостей з промовою-побажанням своїй доньці і в кінці кажу-«і допобачення», йду збирати дитину, щоб піти звідти, я образилася. Виходить до нас сестра з ухмилкою, але без вибачень, чи чогось такого, наче не проти, щоб я пішла, тільки говорить-«дитину нам залиш». На що я відповідаю, що не залишу. І ми йдемо Намвулиці я вже зрозуміла, що ми пішли з дому її матері. Відчуття після сну неприємні дуже. Виходить, що мене по суті вигнали з дня народження моєї ж доньки (чому це було не в нас дома, а у матері сестри-не знаю). Потім ще був епізод, ніби ми з донькою десь біля води. Вода спокійна, голуба, але ніби я знала, що зараз не літо, а холодно вже, хоч наче і не відчувала холоду. Дитина бродить по мілкій воді, я сиджу навпроти вприсядку, не у воді, озираюся і виявляється, що жесь в кількох метрах від берега проходить типу коса з піску по воді, де я сиджу, дитина бродить по цій смужці води відгородженій косою, а далі море, теж тихе і з голубою водою. Я кілька разів озиралася і не вірила тому, що ми виходить на морі. Дитині було весело, я тільки думала аби їй не холодно було.