Туфлі

Спочатку з братом ходили десь як на паркінгах, оглядали підвали великих будинків. Там нічого не було і було доволі світло.
Потім я з дружиною друга чи якось так носили щось на підносах на якійсь типу заправці і були в однакових платтях: у мене темно-голубе облягаюче до колін, у неї
темно-помаранчеве таке ж. Я одягала те плаття
на ходу: поправляла, переступаючи через поріг, і ще одягла нові туфлі темно-голубі в тон плаття, замшеві, з гострим носом і каблуком-шпилькою середнього розміру. Але на голові мала чорну хустку, ще й чорну стрічку. Але потім перед зеркалом зняла її, думаючи: нащо мені чорна хустка, як всі живі. Зняла її і одягла, здається, хустку в тон плаття .
Там же надворі на мішку в незручній позі сиділа покійна бабуся. Вона сказала щось на зразок: хоч би вже вона пошвидше розсипалася і її важкий стан би припинився, якось так. Я сіла біля неї, обняла за руку, притулилася головою до руки і ми разом заплакали.