Війна, покійна мама, донька з голою попою

Сьогодні наснився дивний сон:наче я з донькою проживаю в місті (поки ми на час декрету в селі живемо) і дивлюся, а зовсім поруч з нами йдуть військові бої, причому наче це не рашисти (як зараз), а німці (бачила близько і чітко німецьку форму у солдат). Було багато техніки (більше схоже на бронетранспортери зеленого кольору). Наших теж було багато і вони бомбили техніку ворога. В мене думка, що знову прийшов ворог до нашого міста (Чернігів-військові дії тут більше року як минули, тільки прикордоння обстрілюється, але це далеко від нас). А тут знову і я думаю, що робити-чи лишатися в місті, чи їхати в село? Переживаю, що якщо поїду в село і ворог прийде туди, то там не буде де сховатися, а в місті наче і безпечніше, але ж можуть початися вуличні бої… У сні були відчуття несподіванки, розгубленості і трохи страху.
Ще снилось багато чого розрізненого і ще один епізод з покійною мамою: я прийшла з донькою звідкись додому (в селі в батьківський будинок). Заходжу в дім, іду в зал і голосно починаю співати пісню (якусь народну мабуть російську) і тут бачу, що в своїй спальні на своєму ліжку на високій перині лежить мама-була нормальнтї її комплекції в літньому ситцевому платті в дрібних квітах в голубих тонах. Я, побачивши її, ніяковію, незручно за спів. Наче я її не очікувала побачити тут, підходжу до неї, а вона говорить: «Щось наче нічого і не робила, а мені чогось так жарко…» Я ще подумала, що то мабуть від перини жарко. Потім бачу у себе в будинку якихось незнайомих чоллвіка і жінку, вона в червоному платті, вони закохані і ніби жінка вагітна, її тошнить. Було якесь знання, що вони мають до мене якесь відношення, і наче їх дитина буде чи то мені братом чи сестрою. Я наче не проти, але кажу няньчити будете самі, з мене досить, я вже здоволилась… Ще коли несла доньку додому, то взявши рукою під попу відчуваю, що штанці зняті, бодік розстібнутий і попа гола без памперса. Спочатку переживаю як би не запісялася чи не закакалася, але потім просто одягаю їй штанці, думаю і так дійдемо додому, нічого страшного.