Встигнути на автобус

Наснилось, ніби біжу на автобус дивлюсь на телефоні час-вже час відправлення, думаю, зараз відправиться автобус і я запізнюсь. Набираю водію (батьку дитини), він тихо відповідає. Я йому кажу, що біжу, він -біжи. Мені вже залишалось кілька кроків із-за угла вийти. Думаю, там і місць мабуть вже немає. Але заходжу а салон, автобус маленький, але місця є і в салоні і біля водія (водійське і 2 поряд порожні, але він якось сів посередині і заняв ніби всі 3 сидиння) але треба заходити до нього через інші двері. Я не стала туди проситися, а за водієм є 2 місця вільних-одне малесеньке в нього за спиною, інше трохи більше і вільніше навпроти, але трохи далі від нього. Якась дівчина сідає поперед мене біля першого сидіння і я сказавши-чи поміщусь тут, втискуюсь на маленьке сидіння. Збоку здавалося, що там незручно буде сидіти, дуже вузько, але сівши розумію, що досить таки зручно. Вийшло, що я сіла спиною до спини чоловіка. Він був якийсь великий з дуже широкою спиною, в темно сірій вітровці. Повертається до мене радісний і з посмішкою каже-«бачиш, і забрав я тебе «нехорошую женщину». Я здивувалася, чому «нехорошую», а він каже-щось хворієш там. На що я відповідаю-та то я один день щось похворіла і вже не хворію. Ще коли сіла на сидіння, зрозуміла, що люди подумають-от парочка разом зібралася, на секунду відчула ніяковість, а потім думаю-та всерівно, що вони подумають…