Збиратися додому

Наснилось, що я в місті проживаю, мабуть навчаюся, бо басила письмовий стіл, на якому лежали стоси книг. Наче зараз середина тижня і раптом мені захотілося поїхати додому в село до мами. Дивлюсь на годинник і розумію, зо до відправлення автобуса залишилось 10 хвилин. Переживаю, що не встигну дістатися до автостанції. Пригадую, хто з водіїв має їхати -це батько дитини. Думаю-можна зателефонувати, щоб затримався, дочекався мене, пле довго чекати не зможе. Може краще таксі викликати, але поки подадуть машину 10 зв може вже й пройти.Я так перебираю варіанти, тим часом збираю якісь речі в сумку, беру деякі книги-в понеділок мені на заняття встигнути првернутися. Думаю вийду на вулицю там вирішу чим їхати на автостанцію. Вдягаю свою реальну куртку зеленого кольору, але вона повністю мокра чомусь, як після прання. І трохи сидить не гарно, наче завелика трохи. Але все одно вдягла, думаю висохне на мені від мого тепла, адже вона достатньо тонка. Починаю згадувати адресу, куди викликати таксі, пам’ятаю назву вулиці і номер квартири (Красносільського, кв.4), а номера будинку не пам’ятаю. Назва вулиці знайома, я колись жила в тому районі, не на цій вулиці конкретно. Вийшло, що не можу викликати таксі, бо не знаю адреси, де я знаходжусь. Але дуже хотіла поїхати додому…