Зюори в школу

Наснився цікавий сон.
Я вдома, присутня моя покійна мама. Спочатку я сплю з донькою, донька у сні кладе мені руку на шию ніби обіймає, але боляче чіпляє волосся, потім бачу себе зі сторони у повітрі ніби лежу на боку гола. Потім ми з мамою у дворі, бачу сусідських качок, розповідаю про них мамі, а вона тим часом завішує напіввідкриті двері сараю тканою доріжкою, щоб не було протягу, було знання, що там ніби то маленьке телятко знаходиться (не бачила). Потім я дивлюсь на годинник, вже 9:35, я згадую, що мені треба до школи (у сні я там не працюю, а навчаюся ще), розумію, що можу запізнитися, адже урок починається рівно о 10.Але вирішую спробувати встигнути. Біжу на кухню трохи поснідати, на столі тарілка з макаронами (наче б то мама приготувала), пробую їсти, вони солонуваті і здається порожні (без масла чи будь якого жиру). Я трохи спробувала і біжу в дім одягатися. Спочатку вдягаю яскраво червоне плаття (по типу шкільної форми як була раніше, але червоне).Плаття було нове, добротне. Вдягаю. Оскільки фартуха як для форми в мене немає думаю треба пасок до нього. Беру в шафі ремінець чорний тонкий (один був покритий цвіллю, інший лакований нормальний, вдягаю. Бачу себе чи зі сторони чи в дзеркалі, а на мені вже не чорний тонкий ремінець, а широкий бежевого кольору, але теж добре виглядає. Під платтям на мені були чорні велосипедки, думаю їх залишити, вони прикриваються платтям і їх не видно, тільки випадково може низ показатися. Вдягла якусь нову дуже теплу куртку коричневатих кольорів. Дійшла черга до взуття. Наче б то його в мене не дуже є вибір. Спочатку думаю взути свої реальні білі кросівки, наче і не дуже в тему, але зручно. Але потім взуваю якісь нові кросівки (таких ніколи в мене не було), вони високі, душе м’які, комфортні, колір підходить під куртку (а білі б дуже виділялися на фоні мого вбрання). Взувшись виявляю, що на мені крім чорних велосипедок щей капронові чорні колготи вдягнені і в районі стегна, коліна, з внутрішньої сторони вони порвалися-величезна дірка. Роздягатися і знімати їх немає часу і я просто їх розриваю прямо на собі щоб так від них позбутися, наче б то вийшло. Поки я збиралася час вже 10:05, розумію, що на урок запізнилася, але вирішую все однл йти і якось пояснити своє запізнення.Весь час зі мною була покійна мама.